Сказ та його профілактика - Житомирський обласний центр громадського здоров'я

Сказ (скажениця, водобоязнь) – гостре інфекційне захворювання нервової системи теплокровних тварин та людини.

Сказ протягом тисячоліть залишається невиліковним і смертельним захворюванням. Хвороба реєструється на всіх континентах і в більшості країн світу.

Збудник захворювання – вірус, який вибірково уражає нервову систему. Розмножується і накопичується у головному мозку, слинних, надниркових, сльозових залозах. Виділяється збудник захворювання тільки зі слиною хворої тварини.

Джерелом збудника в довкіллі є дикі тварини, головним чином сімейства собачих – вовки, лисиці, шакали, а також кажани. В останні роки зростає роль домашніх тварин (собаки, коти), сільськогосподарських і безпритульних тварин. Досить стійкі до вірусу сказу птахи.

Епідемічна ситуація зі сказу в країні залишається нестабільною – щороку реєструються поодинокі випадки захворювань серед людей, оскільки вся територія країни є неблагополучною щодо сказу.

Основним носієм рабічної інфекції в довкіллі продовжує бути червона лисиця.

Викликає тривогу зростання числа хворих на сказ тварин, наближених до людини – собак і котів, великої рогатої худоби. Отже, збудник захворювання поширюється, і фактично є потенційна загроза враження домашніх тварин в обійсті людини, колективних господарствах, а відтак несе небезпеку інфікування їх власників та людей, причетних як до догляду за тваринами, так і громадян при можливому контакті з ними.

Найчастіше людина заражається при укусі хворою твариною, однак при потраплянні слини скаженої тварини на подряпини чи слизові оболонки очей, рота, носа також виникає зараження людини. Можливе зараження при зніманні шкури з хворих на сказ тварин.

Слід пам’ятати, що у слині тварини вірус сказу з’являється за 8-10 днів до розвитку ознак захворювання і виділяється з нею до загибелі тварини. Отже і здорова на вигляд тварина може бути небезпечною.

Найбільш небезпечними є укуси в голову, обличчя, шию, верхні кінцівки. Коли рана кровоточить, то кров не слід зупиняти відразу. З нею може бути видалений небезпечний вірус. Період від зараження до перших проявів хвороби триває від 10 днів до 1 року, зазвичай 3-6 тижнів і залежить від розміру травми, дози збудника, місця укусу (чим ближче до голови, тим коротший цей термін), від захищеності одягом та інших факторів.

Частіше від укусів страждають діти, які більш довірливо і безпечно ставляться до тварин.

Тварину, що покусала людину, не забивають. Її ізолюють (тримання на прив’язі чи в ізольованому приміщенні) протягом 10 днів і встановлюють ветеринарний нагляд. Початок захворювання у тварин частіше супроводжується різкою зміною поведінки, схильністю до нападу, відмовою від звичної їжі.

У людини захворювання розпочинається з болю по ходу нервів у місці укусу, нудоти, блювання. Хворі втрачають сон, скаржаться на слабість, серцебиття, почуття страху. Вони збуджені, починають уникати людей. Через 2-3 дні підвищується температура. Незважаючи на спрагу, людина не в змозі випити води, виникає напад водобоязні – починається болісне скорочення м’язів, хворого охоплюють судоми. Смерть настає в усіх випадках на 4-5 добу від початку захворювання, рідше довше.

Сказ є інфекцією, при якій, як правило, точно відомо момент зараження (укус, ослинення), що дає можливість відразу призначити специфічне лікування, яке грунтується на виробленні імунітету (застосування вакцини, антирабічного імуноглобуліну).

Профілактичні заходи базуються на ліквідації сказу серед тварин.

Причинами складної епізоотичної ситуації зі сказу є:

– сприятливі погодні умови для виживання та розмноження мишоподібних гризунів, основної кормової бази лисиць – головних резервуарів збудника сказу в природі;

– недоліки в своєчасному та повному проведенні агротехнічних заходів у господарствах – оранка, збирання врожаю, сівозміна та ін.;

– незадовільне проведення заходів щодо регулювання чисельності диких м’ясоїдних тварин, зокрема, лисиць;

– не вирішеною залишається проблема безпритульних собак та котів у населених пунктах. Число притулків для них, як і стерилізація тварин не відповідають фактичним потребам у країні;

– недотримання правил тримання службових і домашніх собак – їх реєстрація, тримання на прив’язі або в закритих дворах, перевезення та вигулювання в намордниках та на коротких повідках. Людина має усвідомлювати свою відповідальність перед тим, як завести собаку, кішку або іншу тварину;

– недоліки  в роботі комунальних служб щодо зберігання та видалення побутових, у т.ч. харчових відходів. Також слід наголосити на частих прикладах безвідповідальної поведінки населення – організація стихійних звалищ та смітників.

При укусах, подряпинах, ослиненні людини скаженою або твариною з підозрілою поведінкою, невідомою твариною необхідно:

– промити рану великою кількістю води з милом, провести обробку країв рани 5% настоянкою йоду, спиртом з накладанням стерильної пов’язки;

– негайно звернутися до лікувального закладу.

При зміні поведінки домашніх тварин інформуйте працівників ветеринарної медицини.

Сказу можна і треба запобігти спільними зусиллями зацікавлених служб і відомств при активній участі населення.